Якщо дитина заїкається – логоневроз у дітей

1. Що таке заїкуватість
Заїкуватість (або логоневроз) – складне порушення мови, пов’язане з психофізіологією, при якому порушується цілісність, ритмічність та плавність мови людини. Що проявляється у вигляді повторення чи подовження звуків, складів, чи слів.

Мова є одним із найскладніших видів діяльності. Мовна функція, онтогенетично найбільш диференційована та пізнодозріваюча.

Логоневроз – невроз мови – варіант системного неврозу. Неузгодженість системи управління мовою та мовного відтворення проявляється у порушенні плавності мови. І чим більше побоювання за результат мови, тим більше порушується мова, оскільки дається взнаки фіксація уваги. Логофобія посилює тяжкість логоневрозу та ускладнює його лікування.

Це складна мовна патологія, обумовлена ​​судомами мовної мускулатури: м’язів язика, губ, гортані. Вони можуть бути тонічними та клонічними. При тонічних судомах (напрузі цих м’язів) важко подолати збій у мові, у зв’язку з чим відзначаються труднощі з вимовою приголосних звуків. При клонічних судомах відзначається повторення початкових звуків чи складів слова, вимова зайвих голосних (і, а) перед словом чи фразою. Хоча досить часто заїкання буває тоніко-клонічним.

Заїкуватість – найпоширеніший дитячий невроз.

2. Прояв заїкуватості : у якому віці й у вигляді проявляється.
Найчастіше заїкуватість проявляється у дітей віком від 2 до 5 років, коли формується і активно розвивається фразова мова. Виникнення його може бути раптовим, а в процесі розвитку малюка посилюватиметься.

У дівчаток ця порушення мови виникає вчетверо рідше, ніж у хлопчиків. Припускають, що це пов’язано з більшою емоційною стійкістю дівчаток. Заїкуватість посилюється у перший рік навчання у школі та у підлітковому періоді.

Ризик розвитку заїкуватості у збудливої ​​дитини набагато вищий, ніж у флегматика.

У трирічному віці у дітей відбувається розвиток координаційної системи мовних рухів та вербального мислення. Мова в такому віці є найуразливішою та вразливішою областю. Порушення мовного розвитку обумовлено тим фактом, що маленькі діти дуже легко перезбуджуються, деякі мають схильність до судорожності. Особливістю нейрофізіології цього віку є той факт, що міцні гальмівні реакції у них відсутні.

Маленькі діти часто повторюють слова, що нормально вимовляються: «Дай, дай, дай мені води». Але можуть повторюватися дитиною лише звуки: “Д-д-дай мені води”. Фахівці вважають, що повторення звуку більше двох разів є початковим проявом заїкуватості.

Заїкуватість може виявлятися як повторення звуків чи якихось складів, раптової вимушеної зупинки промови. Часто в монолозі зустрічаються звуки-паразити «Е-е-е…», «М-м-м…», що пов’язано з внутрішньою боротьбою дитини, яка намагається впоратися із запинками.

У деяких дітей заїкуватість з’являється лише у період хвилювання чи стресової ситуації. У спокійній обстановці дитина забуває про свої проблеми з промовою. А при розмові по телефону, спілкуванні з малознайомою людиною при публічному виступі сильно заїкається.

Якщо ж дитина напружується під час розмови, гримасує, робить паузи в мові з перериванням дихання, розтягує голосні звуки, уникає вживання якихось слів і звуків, на запитання (навіть очевидні) відповідає «Не знаю!» – Треба звернутися на консультацію до логопеда. Причому слід знайти спеціаліста, який уже має досвід роботи з такими дітьми.

Статистика така: до 15-20% дітей віком до 7 років стикаються із проблемою запинок (заїкання). Основна частина з них позбавляється заїкуватості при створенні певних умов. Залишається 1-3% дітей, які перемагають цю проблему у юнацтві чи зрілому віці. За статистичними даними заїканням страждає лише один відсоток дорослого населення.

3. Причини появи заїкуватості у дітей
Найбільш поширеною причиною логоневрозу є стрес.

Причини виникнення заїкуватості різні, але є загальна тенденція: у дитинстві в деяких дітей розвиток мозку (мислення) значно випереджає фізичний розвиток мовного апарату, який не справляється зі швидким потоком думки. Якщо малюк розумний і кмітливий, розвинений за віком, то складні за змістом пропозиції дитина ще може чітко вимовити своїм недостатньо розвиненим мовним апаратом – виникають запинки чи нерозбірлива мова. Дитина акцентує на цьому увагу, переживає, на цьому ґрунті виникає НЕВРОЗ.