1. Що таке заїкуватість
Заїкуватість (або логоневроз) – складне порушення мови, пов’язане з психофізіологією, при якому порушується цілісність, ритмічність та плавність мови людини. Що проявляється у вигляді повторення чи подовження звуків, складів, чи слів.
Мова є одним із найскладніших видів діяльності. Мовна функція, онтогенетично найбільш диференційована та пізнодозріваюча.
Логоневроз – невроз мови – варіант системного неврозу. Неузгодженість системи управління мовою та мовного відтворення проявляється у порушенні плавності мови. І чим більше побоювання за результат мови, тим більше порушується мова, оскільки дається взнаки фіксація уваги. Логофобія посилює тяжкість логоневрозу та ускладнює його лікування.
Це складна мовна патологія, обумовлена судомами мовної мускулатури: м’язів язика, губ, гортані. Вони можуть бути тонічними та клонічними. При тонічних судомах (напрузі цих м’язів) важко подолати збій у мові, у зв’язку з чим відзначаються труднощі з вимовою приголосних звуків. При клонічних судомах відзначається повторення початкових звуків чи складів слова, вимова зайвих голосних (і, а) перед словом чи фразою. Хоча досить часто заїкання буває тоніко-клонічним.
Заїкуватість – найпоширеніший дитячий невроз.
2. Прояв заїкуватості : у якому віці й у вигляді проявляється.
Найчастіше заїкуватість проявляється у дітей віком від 2 до 5 років, коли формується і активно розвивається фразова мова. Виникнення його може бути раптовим, а в процесі розвитку малюка посилюватиметься.
У дівчаток ця порушення мови виникає вчетверо рідше, ніж у хлопчиків. Припускають, що це пов’язано з більшою емоційною стійкістю дівчаток. Заїкуватість посилюється у перший рік навчання у школі та у підлітковому періоді.
Ризик розвитку заїкуватості у збудливої дитини набагато вищий, ніж у флегматика.
У трирічному віці у дітей відбувається розвиток координаційної системи мовних рухів та вербального мислення. Мова в такому віці є найуразливішою та вразливішою областю. Порушення мовного розвитку обумовлено тим фактом, що маленькі діти дуже легко перезбуджуються, деякі мають схильність до судорожності. Особливістю нейрофізіології цього віку є той факт, що міцні гальмівні реакції у них відсутні.
Маленькі діти часто повторюють слова, що нормально вимовляються: «Дай, дай, дай мені води». Але можуть повторюватися дитиною лише звуки: “Д-д-дай мені води”. Фахівці вважають, що повторення звуку більше двох разів є початковим проявом заїкуватості.
Заїкуватість може виявлятися як повторення звуків чи якихось складів, раптової вимушеної зупинки промови. Часто в монолозі зустрічаються звуки-паразити «Е-е-е…», «М-м-м…», що пов’язано з внутрішньою боротьбою дитини, яка намагається впоратися із запинками.
У деяких дітей заїкуватість з’являється лише у період хвилювання чи стресової ситуації. У спокійній обстановці дитина забуває про свої проблеми з промовою. А при розмові по телефону, спілкуванні з малознайомою людиною при публічному виступі сильно заїкається.
Якщо ж дитина напружується під час розмови, гримасує, робить паузи в мові з перериванням дихання, розтягує голосні звуки, уникає вживання якихось слів і звуків, на запитання (навіть очевидні) відповідає «Не знаю!» – Треба звернутися на консультацію до логопеда. Причому слід знайти спеціаліста, який уже має досвід роботи з такими дітьми.
Статистика така: до 15-20% дітей віком до 7 років стикаються із проблемою запинок (заїкання). Основна частина з них позбавляється заїкуватості при створенні певних умов. Залишається 1-3% дітей, які перемагають цю проблему у юнацтві чи зрілому віці. За статистичними даними заїканням страждає лише один відсоток дорослого населення.
3. Причини появи заїкуватості у дітей
Найбільш поширеною причиною логоневрозу є стрес.
Причини виникнення заїкуватості різні, але є загальна тенденція: у дитинстві в деяких дітей розвиток мозку (мислення) значно випереджає фізичний розвиток мовного апарату, який не справляється зі швидким потоком думки. Якщо малюк розумний і кмітливий, розвинений за віком, то складні за змістом пропозиції дитина ще може чітко вимовити своїм недостатньо розвиненим мовним апаратом – виникають запинки чи нерозбірлива мова. Дитина акцентує на цьому увагу, переживає, на цьому ґрунті виникає НЕВРОЗ.
