Ожиріння в дітей віком – хронічне порушення обміну речовин, що супроводжується надмірним відкладенням жирової тканини в організмі. Ожиріння у дітей проявляється підвищеною масою тіла та надмірною жировою масою як правило абдомінальної локації.
Діагноз дитячого та підліткового ожиріння ставиться на підставі вимірювання росту, маси тіла, ІМТ та перевищення фактичних показників над належними (за центильними таблицями).
Ожиріння сприяє розвитку запорів, холециститу, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, інсулінорезистентності, дисфункції статевих залоз, артрозу, плоскостопості, апное сну, булімії, анорексії та ін.
Лікування ожиріння у дітей включає дієтотерапію, фізичне навантаження, психотерапію. Стратегія лікування залежить від віку дитини та ступеня ожиріння, а також від залучення ендокринної та інших систем організму в даний стан, який може бути як причиною, так і наслідком ожиріння (або навіть причиною і наслідком).
Класифікація надлишкової маси тіла та ожиріння
Надмірною масою тіла називають вагу, що перевищує середню вагу дитини при поточному зростанні на 5-15%. Ожиріння в дітей віком – стан, у якому фактична маса тіла дитини перевищує віковий норматив на 15% і більше, а індекс маси тіла ≥30.
Зверніть увагу, діагноз ОЖИРЕННЯ не ставлять дітям першого року життя! Є таке поняття паратрофія – патологічний стан, що виникає у дитини в перший рік життя на тлі порушення раціонального вигодовування (перегодовування, неправильне співвідношення між основними харчовими інгредієнтами в раціоні та ін.). Докладніше читайте “Надмірна вага у новонароджених – паратрофія”.
Розрізняють 4 ступені ожиріння, залежно від перевищення ваги у відсотковому співвідношенні:
Ожиріння І ступеня – маса тіла дитини перевищує норму на 15-24%
Ожиріння ІІ ступеня – маса тіла дитини перевищує норму на 25-49%
Ожиріння ІІІ ступеня – маса тіла дитини перевищує норму на 50-99%
Ожиріння IV ступеня – маса тіла перевищує допустиму вікову норму на понад 100%.
Як розрахувати відсоток перевищення нормальної ваги: за росто-ваговою таблицею визначте середню вагу для дитини за її віком та зростанням. Різницю ваги дитини та середньої ваги помножте на 100 та розділіть на середню вагу = це і буде відсоток перевищення середньої ваги.
Причини ожиріння у дітей
Причиною розвитку ожиріння у дітей є складна взаємодія генетичних та середовищних факторів. У всіх випадках в основі ожиріння у дітей лежить енергетичний дисбаланс, зумовлений підвищеним споживанням та зниженим витрачанням енергії.
Відомо, що за наявності ожиріння в обох батьків, ймовірність виникнення такого порушення у дитини становить 80%; за наявності ожиріння лише у матері – 50%; лише у батька – 38%.
Групу ризику розвитку ожиріння становлю діти, мають підвищену масу тіла при народженні (понад 4 кг) і надмірну щомісячну надбавку маси тіла, які перебувають на штучному вигодовуванні. У немовлят ожиріння може розвиватися на тлі перегодовування дитини висококалорійними сумішами, порушення правил введення прикорму.
Розвиток ожиріння у більшості дітей 3-7 років пов’язане з порушенням режиму харчування та зниженням рівня фізичного навантаження. Зазвичай у харчуванні дітей із надмірною масою тіла та ожирінням переважають легкозасвоювані вуглеводи (хлібобулочні вироби, солодкі десерти) та тверді жири (фаст-фуд), солодкі напої (соки, газування, чаї) при недостатньому вживанні клітковини, білка, води. При цьому більшість дітей ведуть малорухливий спосіб життя (не грають у рухливі ігри, не займаються спортом, не відвідують уроки фізкультури), багато часу проводять біля телевізора.
Ожиріння у дітей може бути не тільки наслідком конституційної схильності та аліментарних причин, а й серйозних патологічних станів. Так, ожиріння нерідко зустрічається у дітей з генетичними синдромами (Дауна, Прадера-Вілії, Лоуренса-Муна-Бідля, Коена), ендокринопатіями (вродженим гіпотиреозом, синдромом Іценка-Кушинга, адіпозо-генітальною дистрофією), ураженням ЦНС (поразка ЦНС) енцефаліту, нейрохірургічних операцій, пухлин головного мозку та ін.).
Іноді в анамнезі дітей простежується зв’язок ожиріння із зовнішніми емоційними факторами: надходженням до школи, нещасним випадком, смертю родичів тощо.
Первинне та вторинне ожиріння у дітей
Таким чином, з урахуванням причин виникнення розрізняють дві форми ожиріння у дітей: первинне та вторинне. У свою чергу, первинне ожиріння у дітей поділяється на екзогенно-конституційне (пов’язане зі спадковою схильністю) та аліментарне (пов’язане з похибками у харчуванні). При конституційному ожирінні дітьми успадковується не сама надмірна вага, а особливості перебігу обмінних процесів в організмі. Аліментарне ожиріння найчастіше виникає у дітей у критичні періоди розвитку: ранньому дитячому віці (до 3-х років), дошкільному віці (5-7 років) та періоді статевого дозрівання (від 12 до 16 років).
