Четвертий віковий етап розвитку – молодший шкільний вік. У житті дитини він відповідає періоду із семи до одинадцяти років. Дитина мешкає кризу 7 років і продовжує свій розвиток. На цьому етапі з’являється відчуття, що потрапляєш у новий світ. Світ навчальних класів, уроків, домашніх завдань, вчителів та однокласників.
Світ нових відносин, нових правил, оцінок та відповідальності. А ще дуже хочеться грати в іграшки, стрибати, бігати, балуватися. Не просто на уроці зосередитися та виконувати завдання. І вже з’являється новий вид діяльності – навчальний. Хочеться почути похвалу та отримати оцінку своїх дій від значних дорослих. Бажання вчитися приходить поступово, маленькими кроками. Згодом дитина сама починає збирати портфель, складати у нього свої книжки та зошити, виконувати домашні завдання. Набуває навику вчитися. Радіє, коли отримує найвищий бал. Це його мотивує виконувати завдання й надалі й отримувати ще найвищі оцінки. Це період, коли дитина знайомиться з різними оцінками її діяльності: високою, середньою, задовільною, поганою. Він навчається прислухатися до думки інших та формувати своє. Дитина розширює та поглиблює свої знання, навички, отримані раніше. Він формує впевненість у собі, починає вчитися думати і чинити вже по-дорослому. Діти помічають змішані емоції. Це коли конкретна ситуація викликає водночас кілька емоцій. Хороші оцінки тішать. Але одночасно є прикро, що мало часу залишається на гру, потрібно займатися, щоб отримувати хороші оцінки. Або у ситуації, коли дитині потрібно робити те, що їй не хочеться. Наприклад, мама чи тато нагадують чи просять прибрати свої речі на місця. Дитина зауважує, що дратується і водночас любить батьків. Дії: Навчання як самостійна діяльність. Поява перших обов’язків. Побудова відносин із суспільством лише на рівні класу, школи. Думки: Починає формуватися логічне мислення. Розвивається стадія конкретних операцій. З’являються перші логічні зв’язки, засновані на емоціях та враженнях. Формується власна мотивація. До кінця цього періоду у дитини з’являється самоконтроль, самооцінка та самопізнання. Він може складати план своїх дій. Навчальна діяльність стає особистою метою. Дитина здатна встановити взаємозв’язок між своїми діями, емоціями та думками, помітити вплив зовнішніх подій на свій внутрішній світ. З’являються образ світу та образ себе, засновані на розумінні та актуалізації свого досвіду.
