Жінка розвивається, а що при цьому робить її сім’я? Ще три місяці тому я б відповіла: «Руйнується».
На семирічному піку мого сімейного життя нас наздогнала криза. І він не стосувався знецінення гривні. Ми з чоловіком дедалі частіше стали знецінювати один одного. Здавалося б, я – коуч, бізнес-тренер, постійно навчаюсь. Адже лише на користь сім’ї, коли дружина розвивається.
Але одного разу моє розвинене Его роздулося, як повітряна куля. Чоловік став для мене величезним мішком з піском, який не дає цій кулі летіти далі. Наше спільне життя висіла на волосині. Кільця було знято, з юристами узгоджено терміни подання судових документів, спілкувалися, як сусіди. Синець, як посланець із білим прапором, намагався помирити нас то вітрянкою, то скарлатиною.
Не найприємніший стан: кричати, сваритися, сваритися в сім’ї. А чоловік ще монетою по склу: Ти ж коуч, ти ж інших розвиваєш. А сама?
У такій обстановці вирішила спочатку зосередитися на випуску своєї другої книги, а вже потім розв’язувати мотузку остаточно. Роботи з книгою було багато, я пішла до неї з головою. 100 оповідань, 40 співавторів, підготовка, презентація, організаційний клопіт. На презентацію книжки прийшов чоловік. Потім зізнався, що почав читати її.
За кілька тижнів він приніс мені свою першу розповідь. І щось змінилося. Я побачила перед собою співавтора книги свого життя. Людину, яка пише по-своєму, відчуває по-своєму, розставляє акценти по-своєму. Нашу сімейну книгу наповнюють історії кожного з нас. Чи не для того ми розвиваємося, щоб створювати книги свого життя у співавторстві та творчості?
Так книга “CoachStories: шлях до себе, справжньому” стала моїм ключиком до творення. Відносини у сім’ї налагодилися, чому я щиро рада. Я розвиваюся, щоб творити і творити мир і добро у своїй сім’ї.
Чого і вам, дорогі читачки, щиро бажаю!
